| Меню сайта |
|
|
 |
|
Сутність, значення та основні напрями державного регулювання страхової діяльності в Україні
| | 08.01.2019, 08:56 |
Державна політика у сфері страхування має неймовірно важливе значення у ефективності діяльності страхового сектору в Україні. Розвиток ринку страхових послуг багато в чому визначається ефективністю застосовуваних державою методів його регулювання. Ставлення держави до проблем страхового ринку та розуміння необхідності їх вирішення повною мірою виявляється у реформах, що проводяться. На жаль, специфіка прояву ринкових механізмів на ринку страхових послуг України свідчить, що існуючий рівень державного регулювання страхового сектору економіки України поки що не можна назвати ефективним.
Останніми роками в секторі страхування України відбувалися стрімкі структурні зміни, які потребують постійного вдосконалення державного регулювання даної сфери. Актуальність питання державного регулювання страхової галузі значно підвищилася у зв'язку з кризовими явищами в Україні протягом останніх місяців, оскільки в подібних умовах державне регулювання набуває особливого значення, адже вчасне реагування держави на кризові явища значно послаблює їхні негативні наслідки для економіки й держави загалом.
Метою зазначеної роботи є дослідження особливостей державного регулювання страхової діяльності в Україні. Завданнями роботи є дослідити сутність, значення державного регулювання страхової діяльності в Україні; дослідити інституційне та нормативно-правове забезпечення державного регулювання в Україні; дослідити проблеми та шляхи досконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні; проаналізувати європейський досвід державного регулювання страхової діяльності та можливість його використання для України.
1. Сутність, значення та основні напрями державного регулювання страхової діяльності в Україні
Державне регулювання страхового ринку - це сукупність економічних, адміністративно-правових та організаційно-технічних відносин між суб'єктами страхового ринку і державою за умови цілеспрямованого комплексного впливу держави на страховий ринок.
Державне регулювання є найбільш дієвим та ефективним механізмом контролю за ефективністю діяльності страхових компаній України. Його необхідність зумовлена причинами:
- неефективна конкуренція на страховому ринку;
- потреба в запровадженні обов'язкових видів страхування за тими видами ризиків, які є невигідними для страхових компаній унаслідок їх катастрофічного характеру;
- забезпечення прозорості функціонування страхового ринку, законності діяльності страхових компаній та підтримка інформаційної відкритості ринку.
Вітчизняні науковці виділяють такі основні завдання органів страхового нагляду:
- ліцензування страхової діяльності;
- реєстрація і ліцензування страхових посередників;
- контроль за формуванням та інвестуванням коштів страхових резервів;
- наявністю маржі (резерву) платоспроможності;
- дотримання умов обов'язкових видів страхування, якщо це передбачено чиним законодавством (за дотриманням умов страхування і розмірами страхових тарифів) [2, c. 112].
Метою такого регулювання є дотримання вимог законодавства України у сфері страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.
Основними функціями органів державного страхового нагляду є:
- видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності;
- ведення єдиного державного реєстру страховиків і їх об'єднань, реєстру страхових брокерів;
- контроль за встановленням страхових тарифів;
- встановлення правил формування і розміщення страхових резервів;
- встановлення показників і форм обліку страхових операцій, звітності про страхову діяльність; документів по страхуванню;
- здійснення розрахунку розміру (квоти) участі іноземного капіталу в статутних капіталах страхових організацій;
- проведення атестації страхових актуаріїв;
- здійснення видачі страховиками банківських гарантій та інше.
Загалом, можна виділити три форми здійснення державного нагляду за діяльністю страхових організацій в Україні:
1) ліцензійну;
2) контрольну;
3) статистичну.
Мета ліцензування - формування інституту страховиків, який відповідає встановленому законодавством України стандарту підприємницької діяльності.
Цілями контрольної форми державного нагляду є дотримання інтересів суб'єктів страхової діяльності. Предмет зазначеного контролю - ведення страховиком фінансових операцій, пов'язаних з формуванням страхових резервів, розміщенням активів, забезпечення наявності вільних активів у розмірах не менше встановленого нормативу, а також відповідність діяльності виданій ліцензії.
Статистична форма державного нагляду здійснюється на основі перевірки фінансової звітності, що надається страховиком. Склад і форми бухгалтерської звітності, принципи бухгалтерського обліку та план рахунків затверджується відповідними нормативними документами. Страховики зобов'язані оприлюднювати річну звітність про свою діяльність, бухгалтерський баланс і фінансові результати діяльності за підсумком фінансового року.
Взаємовідносини страховика і держави визначаються в ст. 41 Закону України «Про страхування»: страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика. Не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування, страхування життя, майна фізичних осіб, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сумм (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.
Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності. Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків. Держава повинна залишатись повноважним суб'єктом страхового ринку, але вона не повинна перебирати на себе ті функції, які може виконати ринок.
Отже, на даному етапі державне регулювання страхової діяльності в Україні здійснюється в таких напрямах:
- пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;
- законодавче регулювання (прийняття державою базових законів і нормативно-правових актів);
- здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів страхувальників і загальнодержавних потреб;
- створення постійно діючої процедури аналізу, коректування і впровадження положень стратегії розвитку страхового ринку України;
- створення умов для розвитку конкурентоздатного страхового ринку й органів нагляду за ним [2, c. 112].
Державна політика щодо розвитку страхового ринку ґрунтується на зміцненні ринкових засад діяльності його учасників та використанні переважно непрямих методів впливу на процеси, що відбуваються у сфері страхування, зокрема шляхом удосконалення нормативно-правової бази і запровадження міжнародних принципів та стандартів державного регулювання й нагляду.
Так, нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюють у трьох напрямах [7, c. 150].
Перший, початковий, припадає на етап подання документів на ліцензування. Усі підрозділи Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України вивчають подані документи, роблять свої зауваження до них. Страховики згідно з цими зауваженнями усувають зазначені недоліки. Особлива увага звертається на правила (умови страхування, страхові продукти), які розробляє страховик за тими видами страхування, на які він має намір отримати ліцензію. При цьому, з боку Нацфінпослуг звертають увагу на відповідність правил вимогам закону, а також на те, аби окремі положення не призвели до можли-вих зловживань з боку страхувальників. Крім того, контролюються розрахунки страхових тарифів, насамперед актуарні.
Другий напрям - це аналіз звітності, яку щокварталу подають страховики. Нацфінпослуг звертає особливу увагу на додержання умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщення страхових резервів на встановлених ним умовах. Особливо аналізують розмірі причини заборгованості перед страхувальниками. За результатами аналізу формують план перевірок страховиків на наступний квартал.
Третій напрям - проведення безпосередніх перевірок на місці. Перевіряючі Нацфінпослуг аналізують первинну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповідність договорів страхування правилам, затвердженим під час ліцензування та реєстрації, вивчають банківські документи. За результатами перевірок складають відповідні акти, що є підставою для прийняття санкцій до страховиків [7, c. 151].
Сьогодні в Україні приділяється велика увага основним методам державного регулювання страхової діяльності: видачі ліцензій, атестації страхових аудиторів, веденню реєстрів страховиків і брокерів, контроль за обґрунтованістю страхових тарифів.
|
| Категория: БАНКОВСКОЕ, БИРЖЕВОЕ ДЕЛО И СТРАХОВАНИЕ | Добавил: qreter |
| Просмотров: 285 | Загрузок: 4 | Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
| ПОИСК ПО САЙТУ |
|
ВНИМАНИЕ!!!
НАСТОЯТЕЛЬНО рекомендуем Вам воспользоваться функцией "ПОИСК ПО САЙТУ", для отображения и поиска необходимого и интересующего Вас материала |
|
| НОВОСТИ САЙТА!!! |
|
|
|
